Волинська бабуся ходить за 7 км по книжки

news

На Волині мешкає жінка, для котрої відстань не проблема, коли йдеться про літературу. 82-річна Євгенія Папко так полюбляє читати, що ладна долати 7 кілометрів шляху до бібліотеки. Про це пише «Слово Волині».

Пішки. Щотижня. Погодні умови до уваги не беруться. Бо книжки, каже пенсіонерка, то не лише розвиток, а й можливість хоча б на кілька годин забути про важкі селянські будні.

Вона розміняла восьмий десяток, але спритність має, як замолоду. Миє підлогу, розпалює піч чи місить тісто – на все про все лічені хвилини. Коли хатня робота зроблена, бабця Женя відкриває шухляду при ліжку. Там – цілий світ.

«Я найбільше читаю ввечері, як лягаю спати. А лягаю спати рано – в 5 годин темно, то і я вже лягаю. Ото собі таке світло зробила. Лампу газеткою прикрила. І так лягаю і читаю – до семи, до дев’яти. Газети. Книжки – нема різниці», – каже пенсіонерка Євгенія Папко.

Та перш ніж печалі і радості літгероїв переживати немов свої, жінці ще слід здолати чималий шлях до районної бібліотеки. 7 кілометрів в одну сторону. Транспорт ходить не часто, тому всі сподівання на ноги. Дорога, щоправда, займає чотири з половиною години. Та на труднощі Євгенія Михайлівна не нарікає.

«Так не важко. Тільки в мене пальці болять часом. Але звикла. Вже й недалеко – ось як до того лісу. Можна йти. – А ви не жалкуєте, що втрачаєте стільки часу, йдучи за книжками? -, питаю. – Нє, хіба вже так схватить серце, що не встану»,- ділиться бабуся.

Читачів в літах в рожищенській бібліотеці вистачає. Та саме пенсіонерка з села Валер’янівки – особливий клієнт. Знаючи, який вона долає шлях до книжки, її залюбки поять чаєм та підбирають найкраще.

«Вона любить історичне. І бере сучасні детективи, які ми називаємо «комерційна література». Вона їх бере постійно. Але більше хоче, щоби ми їй щось запропонували. Певно, прагне більшого спілкування. Дивиться і на нові надходження. Їй все цікаво», –розповідає завідувачка абонентського відділу Рожищенської районної бібліотеки Ганна Антонюк.

Жінчин потяг до друкованого слова настільки вразив бібліотекарів, що розповіли про нього у соцмережах. Реакція не забарилась: через тиждень львівський автор Богдан Дячишин прислав пенсіонерці подарунок. І навіть підписав його.

Освіти у Євгенії Михайлівни немає: за плечима усього чотири класи польської гімназії і важка праця у колгоспі. Залишилась без чоловіка волинянка теж рано. Тому, гірко всміхається, саме література допомагає їй відволіктися від сумних думок. Дарує можливість хоча б на мить відчути себе молодою і щасливою.

0 Комментариев