У центрі Рожища росте “дерево-солдат”

news

Три роки тому Рожище отримало незвичайного жителя — мешканця з Європи, який оселився тут, хочеться вірити, мінімум на півтори, а то й дві тисячі років…

Про це пише “Район.Рожище”.

На відкритій місцині, перед Свято-Михайлівським храмом, просто у центрі міста росте платан, або як ще його називають “дерево-солдат” — за незвичайну кору, яка нагадує захисний колір одягу військових “хакі”.

За незвичайну кору, яка нагадує захисний колір одягу військових

За незвичайну кору, яка нагадує захисний колір одягу військових “хакі”, платан ще називають “дерево-солдат”.

Довідка: Платан – це рідкісне дерево, єдиний сучасний рід родини платанових. На Кавказі відомий як чинар, а в Північній Америці як сикамор. Це великі падолистні дерева, які в дикому вигляді зазвичай ростуть у прирічкових та інших вологих районах, хоча і відносно стійкі до засух. Стовбур дерева може сягати 50 м у висоту і 18 метрів в діаметрі. Плід – складний горіх, який залишається на дереві всю зиму і навесні розпадається на окремі горішки, що розносяться вітром. Ці дерева – довгожителі, деяких екземплярам налічується понад дві тисячі років.

А привіз та посадив його рожищан, підприємець Сергій Новосад. Район.Рожище поцікавився у Сергія Миколайовича, як і коли виникла ідея привезти платан у рідне місто й таким чином лишити по собі довгу пам’ять.

Сергій Новосад - відомий у районі садівник та підприємець, котрий продає сортові саджанці

Сергій Новосад – відомий у районі садівник та підприємець, котрий продає сортові саджанці

“Якось колишній міський голова Афган Алієв запитав мене: Сергію, а яке ТИ посадиш дерево в Рожищі? Я довго думав над цим…” — пригадує Сергій Новосад.

Рішення, як це часто буває, прийшло саме по собі. По роботі чоловік багато їздив по Європі. Якось, будучи в Нідерландах, в одному із розсадників побачив досить цікаве дерево. Коли почав з’ясовувати, зрозумів, що це саме те, що потрібно — ПЛАТАН!

Ці дерева масово ростуть на півдні, в тому числі й в Азербайджані, звідки родом покійний Афган Алієв. Разом з тим, платан росте й у наших широтах, він надто вибагливий, хоча і боїться суворих зим.

Платан - дерево-довгожитель. деяких екземплярам налічується понад дві тисячі років.

Платан – дерево-довгожитель. деяких екземплярам налічується понад дві тисячі років.

Стовбур дерева може сягати 50 м у висоту і 18 метрів в діаметрі.

Стовбур дерева може сягати 50 м у висоту і 18 метрів в діаметрі.

«Одразу вирішив – посаджу саме це дерево, саме цей «саджанець»! А на той момент саджанець був уже чималий – його висота сягала 6 метрів по кроні дерева, та й коштував він… але мені не шкода було цих 500 євро!» – каже чоловік.

Купити його – було, мабуть, якоюсь десятою частиною від усієї проробленої роботи. Головне — максимально швидко привезти на Україну, в Рожище. По Європі наче проблем нема, замовив «фуру» — і вперед! Туго було на українському кордоні: треба було задіяти всі можливості та механізми, аби лиш це дерево ввезти.

І чоловік це зробив! На запитання «У скільки це стало?» Сергій Миколайович відповідає з усміхом: «Можна було б за всі затрати по платану «мєріна» купити…».

Вибір місця посадки зробився теж сам по собі – на «п’ятачку», перед Свято-Михайлівською церквою, навпроти колишньої «Веселки». Там зараз і росте це незвичне для нас дерево.

«Пам’ятаю, радощам Алієва не було меж, хоча голова завжди був стриманий. Більше того, у наших спільних планах було той скверик окультурити, поставити по колу лавочки… Такі дерева біля культових споруд надихають думати про вічність, спокій, доброту та мир. І той скверик буде окультурений, я це гарантую! Було б добре назвати його в честь покійного Афгана», — каже Сергій Новосад.

Загалом у планах чоловіка — засадити Рожище різними рідкісними породами дерев. Він готовий для майбутнього скверу пам’яті Героїв Небесної сотні привезти саджанці чорної берези, як символ смутку.

«А взагалі такий платан можна буде оцінити як унікальне дерево років за сто п’ятдесят-двісті. Це вже буде «удєл» моїх правнуків та пізніших моїх нащадків. Я за освітою лісник, і мені це близьке. Хочу по собі лишити ось такий слід…» — додає Сергій Миколайович.

 Степан Руданський

 

0 Комментариев