Суші – данина історії та витвір високої кухні

news

Японія – острівна держава у Тихому океані з переважно гірським ландшафтом – вважається батьківщиною суші. Саме через суворі умови рельєфу і клімату у цій країні з’явилася найпопулярніша японська страва. Досі ієрогліф назви «суші» або «сусі» залишається загадкою і має кілька значень, одне з яких – «маринована риба». Переглянути меню піцерії «Solo» можна тут:solo.restoruns.com Доставка: (099)12-4444-6

Через непридатність ґрунту, японці знайшли ідеальну культуру для вирощування – рис, який відмінно прижився в цій місцевості і став основною їжею жителів. Білок і цінні речовин вони черпали із морепродуктів, яких було достатньо у Тихому океані та морях. У пошуках можливості зберегти продукти моря придатними для вживання протягом тривалого часу, японці придумали цікавий спосіб: свіжу рибу з’єднували із сіллю та рисом і клали під прес із каменів. Пізніше почали використовувати інший спосіб, але основний принцип полягав у ферментації риби. Звичайно, страва мала, м’яко кажучи, неприємний запах, але в умовах відсутності іншої їжі, це було порятунком для багатьох.

Ще у 17 столітті японці навчилися робити рисовий оцет, який надавав страві необхідні смакові відчуття. Його додавали у варений рис, а рибу подавали сирою, таким чином усувався процес бродіння. І тільки у 19 столітті суші набули сучасного вигляду.

Для сучасних японських суші і ролів використовується свіжа або маринована в різних соусах риба. Ферментована риба для суші використовується тільки в окремих місцевостях і вважається екзотичною.

Сьогодні різноманітність суші і ролів може здивувати навіть найзапеклішого гурмана, а культура та церемонія готування цієї страви по-справжньому заворожує. .Незмінними залишаються традиції поїдання рису і риби з доповненням традиційних приправ – васабі, соєвого соусу та маринованого імбиру.

Ви можете самі приготувати цю страву, попередньо купивши необхідні інгредієнти, або жзамовити суші і роли в піцерії «Соло» і просто насолоджуватися різноманітністю і багатством смаку.

Автор статті: Олег Горох

0 Комментариев