Реформація на Волині: Олика – селище-містечко із європейською славою. ФОТО

news

Колись містечко Олика було одним із найбільших центрів Реформації на Волині. Потрапив протестантизм сюди завдяки князю Радзивілу, який приніс Олиці європейську славу.

Про це цікаве селище розповів під час прес-туру «Історичними місцями Реформації Волині» вчитель історії, краєзнавець з Олики Анатолій Гура.

Перша згадка про Олику датується 1149 роком. Містечко Олика стала власністю Радзивілів на початку 16 століття. Один із Радзивілів, Ян Бородатий, одружився із дочкою луцького старости Ганною Кишкою і як посаг батько її – Петро Кишка — передав містечко Олику, яке було у його приватній власності.

Син Яна Бородатого Микола Христофор Радзивіл і став тією людиною, яка принесла Олиці європейську славу.

До речі, історик зауважив, що Радзивіли за походженням литвини, а не поляки, як прийнято вважати. Радзивіли були однією із освічених сімей у всій Європі. Микола Христофор Радзивіл (Чорний) навчався в європейських університетах. Саме у той час кальвінізм поширився на терени східної Польщі, зокрема і на територію Волині.

Олицький костел святих Петра і Павла був храмом реформаторів

Один із найстаріших костелів Волині, побудований у 1460 році на старому цвинтарі, серед старих магнатських могил. З 1655  – храм реформаторів (кальвіністів).

Як зазначив історик, незважаючи на те, що це костел, розташований за віссю «Схід –Захід», тобто престол розташований у східній частині храму, що абсолютно нетипово для католицьких храмів. Історик розповів, що наприкінці 15 століття це була православна церква, одна з перших на території Волині, а коли Олика перейшла до Радзивілів, вони перебудували цей храм на храм кальвіністів, який згодом став католицьким храмом.

За словами історика, сини Радзивіла від кальвінізму відходять. Пов’язано це, у першу чергу, з тим, що в Європі і на Волині починають активно діяти єзуїти. Орден єзуїтів створювали як орган для боротьби з Реформацією.

До кінця 17 століття кальвіністських громад на Волині залишається лише декілька, однак вони все ж існували до кінця 18 століття. Кальвінізм та Реформація занепадає, під утисками римо-католицької церкви.

Також в Олиці збережений католицький храм – Колегіальний костел Святої Трійці, який теж заснували Радзивіли. Костел був закладений у 1635 році, а 1640 уже був освячений.

Історик припускає, що в Олиці була і друкарня, де друкували кальвіністську літературу. Така думка виникає у нього, бо в описах замку трапляється опис виробництва паперу, тобто була папірня. Гура впевнений, якщо був папір, то був і друкарський верстат.

Олицький замок

Замок був закладений в останні роки життя Миколи Христофора Радзивіла Чорного. Заклав він його з першого каменю. На думку вчителя, замок був побудований не просто так – він має вигідне зручне стратегічне становище, як стратегічно військово-оборонна споруда.

Замок має дуже істотну ознаку, яка відрізняє його від більшості замків. Це замок новітньої, на той час, військової думки. Це замок із 4 бастіонами по кутах. Старі замки з баштами мали недолік – з башти можна було перекрити всі підступи до самого замку, утворювалася так звані мертві зони і нападники могли прориватися з утратами. До замку з бастіонами ж підступитися практично неможливо. Тому що вогонь з гармат можна було зосередити по одній точці з двох–трьох і навіть чотирьох бастіонів з перельотом через замок. Тому це давало йому велику неприступність.

Окрім такого замок був оточений земляним валом з палісадом поверху з дубів. Отож, це була серйозна споруда. Також мав досить серйозне артилерійське озброєння і вогнепальну зброю. Дехто називає цифру 200 одиниць артилерійських гармат, однак Гура із цим не погоджується і каже, що, працюючи із архівами, прийшов до думки, що максимум, замок міг мати 30 гармат. Кілька гармат було, які стріляли пудовими та чвертьпудовими ядрами, що на той час становило досить серйозний калібр.

Також історику довелось натикнутися на опис виготовлення пороху у замку. У ті часи порох – це була дуже серйозна справа: треба було мати дуже серйозний досвід у цій роботі, щоб виготовити якісний порох. Потрібна була селітра, деревне вугілля, сірка та спирт. До речі, деревне вугілля видобувалось тут на місці, оскільки росли величезні ліси навколо. У першу чергу використовувались липи для виготовлення цього вугілля.

Анатолій Гура також розвіяв міф, що у замку понад 300 кімнат, насправді, у всьому замку на 2,5 поверхах, включаючи і службові приміщення, не більше 180 кімнат. Переважна більшість із них використовувалася, як житлові приміщення, тому що тут жили не тільки власники, а й численні гості та служби різноманітні. Крім того у замку постійно був гарнізон, який споряджався коштом Радзивілів. У гарнізоні було приблизно 150–200 чоловік. Містив замок декілька кухонь, мав глибоку криницю, яка зараз засипана. Одним словом – це було серйозне господарство.

Працювати в замку – це був привілей. Наприклад, для Олицького цеху броварів, був почесний  обов’язок – підмітати замкову площу. Ця традиція зберігалася віками. Один із Радзивілів, віддаючи накази управителю замку, підкреслював, щоб працівників роботою не переобтяжувати, щоб вони виконували все вчасно і якісно.

Невдовзі читайте на інформаційному порталі «Волинь.info» про Миколу Христофора Радзивіла Чорного – людину, яка не боялась суперечити самому Папі Римському.

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: КИСИЛИН – ЦЕНТР ВОЛИНСЬКИХ СОЦІНІАН, АБО Ж «САРМАТСЬКІ АФІНИ». ФОТО

НА ВОЛИНІ МОЖУТЬ ЗРУЙНУВАТИ ІСТОРИЧНУ БАПТИСТСЬКУ КІРХУ ЧЕРЕЗ НОВУ ПРАВОСЛАВНУ ЦЕРКВУ. ФОТО

0 Комментариев