Олександр Вовченко: «Кінець реформі буде тільки тоді, коли ми самі станемо і скажемо, що кінець»
Сьогодні, 4 серпня, у нашій державі вперше відзначають День Національної поліції України. Із цієї нагоди інформаційний портал «Волинь.info» поспілкувався з лейтенантом Олександром Вовченком, начальником Управління патрульної поліції у місті Луцьк. Він нам розповів, яка зараз ситуація у місті, де краще не гуляти, про смішні виклики та чи виправдав він свої сподівання, потрапивши до патрульної поліції.
В Україні уже рік діє патрульна поліція. На Вашу думку, що змінилось на краще, а що є недоліком цієї реформи?
На краще у будь-якому випадку змінилося те, що люди повірили в реформу. Не всі, звісно, мені здається, ніколи всі навіть не будуть вірити. Тому що, якби там не було, людина, яку оштрафували, не скаже, що задоволена патрульною поліцією. Одне з кращого у цій реформі, що патрульна поліція – єдина реформа, яку можна побачити, поспілкуватися з нею. Я б не сказав, що є якийсь такий негатив. Єдиний негатив, що люди не до кінця розуміють, хто патрульна поліція, а хто – просто поліцейський, не зовсім розділяють їхні функції і обов’язки і тому дуже багато колізій. Я б не сказав, що є щось погане. Час пройде і все буде добре.
За час Вашої роботи у місті яке досягнення патрульної поліції вважаєте найбільшим?
У будь-якому випадку найбільше досягнення – це довіра. Це найбільше досягнення патрульних поліцейських – довіра людей, що підтверджують самі люди. Все-таки, як-не-як, але люди стали менше порушувати правила дорожнього руху, трішки почали реагувати на законні вимоги, закони виконувати. Люди вірять і не бояться вже правоохоронної системи, як це було раніше.
Коли патрульній поліції у Луцьку виповнилося лише місяць, поліцейські називали найпроблемнішими районами Луцька Старе місто, центр та 33 квартал. Яка зараз ситуація із цими районами?
Воно, в принципі, так і залишилося. Люди повинні розуміти, що чим заселеніший, чим більш розвинутіший за інфраструктурою район, тим більше на ньому буде вчинюватися правопорушень. Якщо в районі концентрація автомобілів велика, то зрозуміло, там і ДПТ будуть, і порушення правил дорожнього руху. Спальні райони завжди в усіх містах підлягали якимось крадіжкам, грабежам, тому що навіть самі люди, ідучи на роботу, залишають свої вікна на провітрювання і цим самим провокують до цього, щоб у цю квартиру залізли.
Як Ви оцінюєте зараз ситуацію в місті, наскільки безпечно звичайній людині гуляти ввечері?
У будь-якому місті України і в будь-якому районі небезпека може підстерігати завжди. Тут уже повинна включатись свідомість самих громадян. Звичайно, що мені як людині, яка повертається пізно з роботи, наразитися на неприємності важче, ніж людині, яка в нетверезому стані гуляє чи заснула на лавочці. Ситуація, я не сказав би, що вона досить така криміногенна, але ж все-таки, я раджу людям остерігатись спальних районів, темних закаулочків, тому що економічна ситуація в країні дуже нестабільна і дуже складна. Ласих до наживи шляхом заволодіння чиїмось майном дуже багато. І це по всій Україні так. Не можу сказати, що Луцьк – це виняток, тому краще трішки думати, кудою йдеш, потрібно чи непотрібно туди йти.
А скільки було випадків застосування зброї у місті Луцьку?
У місті Луцьку взагалі один, а нашими патрульними – два. Один раз це було в Сарнах на операції із бурштином, і один раз, коли собака бійцівської породи напав на людину і покусав йому руку – наш патрульний застосував вогнепальну табельну зброю.
Собака живий?
Ні, його застрелили.
А який відсоток викликів за день викликають відвертий сміх?
Такі випадки бувають, але сміх уже потім, коли приїжджають самі патрульні, тому що кожен виклик – це потенційна небезпека. Ми їх навчаємо, що в нас немає хибних викликів. До кожного виклику потрібно підходити з максимальним професіоналізмом і з максимальними заходами особистої безпеки. Але є такі випадки.
Розкажіть про якісь.
Був такий випадок, коли діти (десь до 15 років) збирали березовий сік та не могли поділити березу. Один хлопчик подзвонив (сказав, що номер в себе в щоденнику побачив), щоб патрульні приїхали розібралися, хто ж все-таки з якої берези буде брати сік. Але це нас радує, тому що навіть діти розуміють, що зараз приїде поліцейський, який розбереться у цій ситуації. Було, коли бабуся викликала, бо в неї з квартири викачують повітря. А ще один був виклик, дідусь викликав, що йому крадуть електроенергію. Тому патрульні приїжджали, «підкачували повітря »(прим. сміється). Смішних випадків по всій Україні дуже багато. Ну, ще котиків декілька раз знімали.
Багато для кого патрульна поліція асоціюється із голлівудськими фільмами. Типовий образ поліцейського – це чоловік, який на роботі п’є каву та їсть пончики і затримує всіх «поганих дядьків». Розкажіть нашим читачам, що у Вашій роботі подібне до кіно, а що є далеке до «голлівудських кадрів»?
Я навіть не можу провести паралель між голлівудським кінематографом та нашою поліцією. У кінах дуже часто показують, що професія патрульних поліцейських така романтична. Насправді не так. Єдине, що може бути схоже, це наша форма і все. А пончиків хлопці багато не їдять, тому що вони підтримують дуже гарну форму. Раз у тиждень в нас загальна фізична підготовка, яку проводить командир батальйону, тому я не думаю, що насідати на пончики – це буде нормально (прим. сміється). Робота досить серйозна. Мені здається, що той, хто повинен зійти з дистанції, він все-таки зійде з неї, тому що це робота не для кожного. Розумієте, патрульну поліцію ніхто ніколи ще викликав, щоб просто подякувати. Подякувати можуть на папері, можуть прийти і тут подякувати. Хоча ще жодної людини у мене тут в кабінеті не було, яка приходила і просто казала: «Я вам дякую за таку роботу». Кожен виклик – це негатив, він впливає і на емоційний стан патрульного, це відображається на всьому: і на його здоров’ї, і на сім’ї. Тому я не можу сказати, що між кіном і реальною роботою можна якось провести паралель.
Знаю, що деякі поліцейські зараз звільнилися, когось – звільнили. Скільки зараз працює на одній зміні патрульних?
У середньому це 6–7 патрулів виїжджає на місто. Хоча передбачено 12. Але хлопці з цим справляються доволі непогано – навчилися опрацьовувати виклики швидко. Звільняються люди через різні причини. Звільнилося на цей момент три людини. Хтось з них зрозумів, що це просто не їхнє. Як я і кажу, що ті, хто повинен зійти з дистанції, вони зійдуть. Деякі повертаються до старої професії. У нас був пілот пасажирських рейсів. Йому запропонували в компанії роботу – він вибрав її.
За що переважно звільняли?
Вони за власним бажанням звільнялися. Незважаючи на те, що у нас особового складу трішки не вистачає, якщо прийдеться, ми будемо звільняти людей. Жаліти ми не будемо, тому що ми повинні не просто втримати авторитет, а його треба ще піднімати й піднімати. Навіть за аморальну поведінку у вільний час також можемо звільнити.
Які зараз головні проблеми патрульної поліції в Луцьку та що потрібно, аби їх вирішити?
Я б не сказав, що є якісь такі глобальні проблеми, які нам заважають працювати. Для нормальної роботи нас забезпечують. У нас є автомобілі, їх ремонтують, якщо вони зламаються, зарплату патрульним поліцейським платять, бензин для того, щоб патрульна поліція виїжджала, є. Можливо, якісь непорозуміння є між іншими структурними підрозділами – то це робочі моменти і не більше.
Особисто Ви виправдали свої сподівання, потрапивши у поліцію, можливо ж, навпаки у дечому розчарувалися?
Не розчарувався, навпаки після проходу в цю патрульну поліцію ще більше почав захоплюватися нею. Я в попередньому інтерв’ю казав, що я не вірив, що відбір буде чесний. Я весь час на кожному етапі чекав, що от-от скажуть, що ти такий хороший, такий класний ми тебе беремо, але потрібно стільки-то грошей. Але не було абсолютно ніякого натяку. Все успішно пройшов, і навіть коли запропонували пройти відбір на посаду командира роти, зразу, можна сказати, з учнівської лави. Тому навпаки захоплююсь і буду далі нею захоплюватися. Проблеми є, але не такі, щоб розчаруватися у цій системі. Я своїм патрульним кажу: кінець реформі буде тільки тоді, коли ми самі станемо і скажемо, що кінець реформі. Тому все залежить тільки від нас.
Про що б ви хотіли попросити наших читачів, аби це допомогло у роботі патрульної поліції?
Те, що можу попросити, допоможе, як і у роботі патрульної поліції, так і самим громадянам. Патрульна поліція працює, але не потрібно покладатися тільки на неї. Якщо людина хоче жити в європейській країні з нормальною європейською правоохоронною системою, то що заставляє цю людину порушувати ті чи ті правила дорожнього руху. Сьогодні він випиває півпляшки горілки і сідає за кермо, а завтра – він розказує, що правоохоронна система погана, Україна погана як країна і т. і. Тому я хочу попросити: не розраховуйте на одну патрульну поліцію, потрібно включати свою мораль і зміни починати з самого себе. Якщо ж розмітка суцільна, то значить вона для чогось там намальована, якщо немає місця для парковки, то потрібно знайти інше місце, де припаркувати автомобіль і т. д. Більше свідомості і не розчаровуватися у тому, що якщо оштрафували, то значить вся реформа зійшла нанівець. Якщо люди самі кажуть, що краще б вернули ДАІ, бо з ними договоритися можна було, а ви погані поліцейські, з вами не можна домовитися… Будьте уважнішими до самих себе і не порушуйте права інших громадян, тоді інші громадяни не будуть ваші права порушувати.
Спілкувалася Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА
Автор статті: Мар'яна Метельська