На Волині для збору березового соку треба знати спеціальний пароль
Щоб потрапити в урочище «Новини» Сокиричівського лісництва, де триває заготівля березового соку, доводиться їхати через КПП міліцейської школи, відтак лісовими дорогами, де квартирував ракетний дивізіон. Не знаючи паролю, до збирачів соку не потрапиш. А він ось уже впродовж багатьох літ залишається незмінним: «Березовий сік!»
І цього разу черговий по КПП, почувши умовні слова, пропускає до гаю. Вже на лісовій розвилці зупиняє нацгвардієць: «У нас тут навчання». Та пароль робить свою справу. Втім, щоб добратися до урочища «Новини», одного паролю недостатньо: потрібно знати дорогу. Про це інформує прес-служба Волинського ОУЛМГ.
А їх тут десятки і всі ведуть у різні боки, петляють лісовиськом на всі сторони світу. Тож далі по «спецзв’язку» маршрут прокладає давній знайомий – лісничий Сокиричівського лісництва Леонід Чубай. У його підпорядкуванні 4637 га земель лісогосподарського призначення, де переважають вільха чорна, береза повисла, дуб звичайний, граб звичайний та сосна звичайна. Цей масив, якнайкраще відображає ці характеристики, та цікавий ще й тим, що впродовж багатьох років берези, які досягли часу стиглості, використовуються для заготівлі соку. Кожного року, буваючи тут весною, чую від Леоніда Степановича: «Наступного року тут вже будуть молоді культури!» Але приходить весна і лісогосподарство, шкодуючи молодші ліси, знову «залучає» берези до «цілющого промислу». То як же цього року?
Віддалік помічаємо, що минулої зими знаменитий гай поменшав.
– На зрубах цієї весни ми створили 1 га насаджень дуба черешчатого та сосни звичайної, – каже лісничий. – Обсадили цю ділянку саджанцями модрини, не забули для птахів додати їх улюблені черешні. Сподіваємось така «сівозміна» піде на користь лісові.
Цьому підтвердження і 1,9 га ялини звичайної, яку кількома роками раніше посадили на місці берез в іншому кінці лісу. Вони добре прижилися і тепер радують око лісівників. Надійде час і цих трудівниць.
Біля «лісової хатки» нас зустрічає Сергій Боймук.
– Вже заготовили 60 тонн соку, – розповідає. – Сезон збору розпочався раніше звичного, але приморозки, що часто гостювали у «Новинах», дуже вплинули на сокорух, сік замерзав, то ж це дуже утруднило його збір.
– Хто зараз працює на заготівлі? – цікавлюся.
– Разом зі мною сік заготовляють мої односельці Тетяна Плюха, Людмила Ладинець і Юрій Степанчук, – мовить чоловік. – Втім, берез підсочили багато й іноді доводиться на поміч кликати рідню…
– Як довго триватиме сокорух і скільки ще вдасться вам зібрати соку? – запитую.
– Думаю, для цього у нас є ще тиждень. – мовить заготівельник. – За цей час плануємо заготовити до 50 тонн цілющого напою.
Бригада розпочинає збір соку о 8 ранку. Кожній берізці потрібно поклонитися. Відра ніби й неважкі, та за день так наносишся, що руки гудуть від утоми.
Сік стікає в поліетиленові мішки. Лиш подекуди стоять трилітрові скляні банки, які, втім, дуже швидко заповнюються цілющим напоєм. Ось бо біля однієї з берез сік вже переливається через вінця. Піднімаю скляну збиральницю із землі і обережно несу до відеречка.
– Дякую, берізко, за цілющий напій, – кажу.
Поки не освоїли збору в поліетиленову тару, доводилося приходжати у лісок по декілька разів на день, залучати дорослих і дітей. Часто збір соку закінчували, коли смеркалося, а починали – тільки на світ благословлялось. Зараз трохи легше, але однак за тоннами цілющого напою стоїть важка ручна праця простих збирачів із с. Бодячів Ківерцівського р-ну. Звідси сік-сирець помандрує до консервного цеху ДП «Ківерцівське ЛГ», відтак, після скрупульозної переробки, надійде у вітчизняні крамниці, потрапить до найзнаменитіших супермаркетів Європи, Азії та Америки.
Сергій Цюриць
Автор статті: Наталя Хвесик
