На Ратнівщині бобри уже не бояться собак

news

У недалекому минулому ця тварина з вини людини мало не зникла з лиця планети. В результаті неконтрольованого полювання на початку минулого століття у Радянському Союзі майже всі бобри були знищені, а збереглося всього кілька сотень на чотирьох невеликих територіях у басейні Дніпра, верхів’ї Єнісею. Врятувало їх від повного зникнення тільки те, що в 1922 році полювання на них повсюдно було заборонено, а ще створено декілька заповідників. У той час і виникла приказка «Не вбивай бобра, бо не матимеш добра». І це не тому, що якесь нещастя прийде у сім’ю, — простобули введені дуже великі штрафи за вбитого звіра.

Про це пише “Волинь-нова”. 

Бобри давно вже не червонокнижні тварини. Якщо в 1953 році по всій Україні налічувалося 200—250 особин, то, напевно, нині ця цифра буде більша в кілька разів  лише на території Залухівської сільської ради, що в Ратнівському районі. Адже озера Волянське і Святе, канали, що їх з’єднують з озером Білим, а також меліоративна мережа і взагалі низовина стали улюбленим місцем їхнього розмноження. Сюди бобри прийшли із Білорусі. Оскільки меліоративні канали, передані на баланс Залухівської сільської ради, позаростали, то в багатьох місцях уже господарюють ці тварини. Їхні загати в дощові роки спричиняють підтоплення посівів.

Низька болотиста місцевість дає можливість жителям сіл утримувати на своїх садибах ставки. Понад два десятки господарів із Щитинської Волі у своїх невеличких водоймах розводять карасів і линів. Бобри вже добралися й до них. Люди прив’язують біля ставків на ніч собак. Непроханих гостей так відганяли Микола Магдисюк, Віктор Марчук та Володимир Денисюк.

Останнім часом бобри не гребують будь-яким місцем — аби тільки вода була. Навіть на невеличкому рівчаку або потічку тварини самі собі створять комфортні умови. Таку місцину водяні «архітектори» облюбували в кінці вулиці Тихої у нашому селі і побудували дві хатки. Ще громіздкіша «споруда» — у провулку Калиновому. Кілька літ живуть бобри поруч із провулком Східний, а в цьому році добрались і до вулиці Лесі Українки. Їхнє житло розміщене від людських осель за якихось 50—70 метрів. Таке сусідство не заважає гризунам вести повноцінний спосіб життя.

Автор статті: Мар'яна Метельська

0 Комментариев