Колківські ліси стали улюбленим місцем гніздівлі чорних лелек

• snap_MYURL:
• snapEdIT: 1
• snapFB: s:374:"a:1:{i:0;a:13:{s:2:"do";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"1";s:10:"SNAPformat";s:13:"%TITLE% %URL%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:4:"doFB";s:1:"1";s:11:"isPrePosted";s:1:"1";s:8:"isPosted";s:1:"1";s:4:"pgID";s:33:"1635478159996958_1972369466307824";s:5:"pDate";s:19:"2017-06-23 15:16:22";}}";
• snap_isAutoPosted: 1
• snapTW: s:289:"a:1:{i:0;a:10:{s:2:"do";s:1:"1";s:10:"SNAPformat";s:15:"%TITLE% - %URL%";s:8:"attchImg";s:1:"1";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:4:"doTW";s:1:"1";s:11:"isPrePosted";s:1:"1";s:8:"isPosted";s:1:"1";s:4:"pgID";s:18:"878270518402613248";s:5:"pDate";s:19:"2017-06-23 15:16:24";}}";

Як відомо, лелека чорний, на відміну від білого, птах рідкісний. Крім того, веде потаємний спосіб життя й уникає шуму. Чорний лелека дуже чутливий до візитів на гніздову територію.

Про це повідомляє прес-служба Волинського ОУЛМГ.

Лісівники це знають, тому не розповідають на загал про місця гніздівлі птахів. А навпаки – роблять усе можливе, щоб унеможливити зустріч птаха і людини. Саме тому у цій історії ми уникатимемо конкретики.

Неординарний випадок стався в одній із майстерських дільниць ДП «Колківське лісове господарство», де мешкають чорні лелеки.

В перший же рік, коли на посаду прийшов новий майстер лісу, оселилися  в дільниці  незвичайні  сусіди – сім’я чорних лелек. Збудували  гніздо і щороку виводили там потомство. Так рік за роком.

Лісівник не турбував  їх, адже знав: якщо лелек не чіпати, то вони можуть використовувати своє гніздо багато років. Нікому не розповідав про них, лише крадькома спостерігав, як щороку підростали маленькі лелеченята, як ставали на крило. І так тривало більше десятка років.

Та біда прийшла торішнього літа. Сильні вітри виламали з корінням дві осики, котрі впали саме на гніздо. Враз піднялися чорні самітники  над своїм обійстям і полетіли.

Не довго думаючи, майстер зрізав дерева, що впали, відтягнув їх у сторону. А для того, щоб зняти гілки з гнізда, привіз із дому найвищу драбину, зробив спеціальні гаки.

Здавалося б, зробив усе необхідне, але лелеки не поверталися.

Яка ж була радість майстра лісу, коли цієї весни він побачив своїх «сусідів». Вони довго кружляли, придивлялися і все ж вирішили повернутися до роками насидженого гнізда, де їм затишно, де їх оберігають, де про них піклуються.

Чоловік може годинами розповідати про чорного лелеку, хоча він є одним із найзагадковіших і найменше вивчених птахів фауни України. В його словах присутнє щось містичне, що притягує людину і чорного лелеку одне до одного.

У народі побутує легенда: подібно до білого лелеки, хотів гніздитися у селах на дахах будівель і чорний лелека. Але чорний птах сприймався жителями як недобрий знак. Зважаючи на це, люди намагалися всіма  можливими способами вигнати небажаного гостя зі своїх дахів. Тому цей птах і до сьогодні уникає людей.

Довідка: Лелека чорний – гніздовий, перелітний птах. Оселяється переважно біля лісових озер чи лісових боліт. В Україні поширений переважно на Поліссі та в Карпатському регіоні. Найкраще середовище для чорного лелеки – ліс. Гнізда його можна побачити у старих лісових масивах або на деревах поруч із болотами, річками, озерами чи луками. Найбільше полюбляє листяні ліси, заплави. Хоча чорний лелека – дуже обережний птах, останнім часом цього неймовірного пернатого можна побачити навіть неподалік осель людини. Лелеку можуть злякати збирачі грибів, ягід, бортники та й просто відпочивальники, які проявляють надмірний інтерес до гнізда. Зменшення кількості чорних лелек може спричинити і нестача харчів. Осушувальні меліоративні роботи призвели до значного зменшення місць, придатних для живлення птахів.