“Коли вже чорношкірі жертвують кошти, то Путіну точно капець”, – волинський волонтер

news

Дмитро Шума – один із першопрохідців військового волонтерства на Волині. Молодого чоловіка, який вже понад рік стоїть на перехресті, неподалік гіпермаркету «Там-Там», вважали дивним і навіть підозрілим, однак з часом довіра до волонтера зросла.

Дмитро ж довгий час взагалі не вважав себе волонтером. Патріот щиро радіє від того, коли йому жертвують гроші афроамериканці, дивується великою кількістю псевдоволонтерів та обіцяє стояти до цілковитої перемоги України. Розпочинаємо розмову із загадковим волонтером-патріотом у спекотний літній день ….

«Я взагалі не займався волонтерством», – сором’язливо зауважує молодий чоловік. Спочатку ходив на Євромайдан, потім допомагав блокувати внутрішні війська, а після цього всі ті, хто там разом мерзнули, зібралися і почали створювати «Самооборону». Було нас близько 30 людей. Поставили наш намет на центральному майдані, але я там був не один. Зі мною були Яна Ковальчук, Оксана Демчинська і ще декілька учасників «Самооборони». З ними ми разом і пішли до «Там-Таму». Перший день ми стояли там разом: я на одній стороні, вони на іншій. Стояли всі. Ми ходили до намету «Самооборони», закликали бойкотували російські товари і брали участь у групі швидкого реагування, навіть не розуміючи, що ми волонтери.  

Чому збирати гроші вирішили саме біля гіпермаркету «Там-Там», а не в центрі міста, наприклад?

До «Там-Таму» ми пішли 22 травня 2014 року. Ми не вибрали тільки це місце. Спочатку гроші збирати планували ще біля РАЦСу, автостанції № 1 і готелю «Лучеськ», але в кінцевому результаті стояв я і біля «Там-Таму», бо постійно не вистачає людей. Спочатку стояв лише по декілька годинок і лише згодом протягом всього дня.

Останнім часом актив міста влаштував справжнісіньку облаву на псевдоволонтерів. Чи доводилося бачити таких лиходіїв?

Бачив, ще й доволі часто. І біля «Там-Таму», та й в інших місцях. Викликали міліцію, «Самооборону». Був випадок на Театральному майдані. До нашого намету («Самооборони», – ред.) підійшли люди і попередили про те, що неподалік, біля супермаркету «Вопак», стоїть волонтер і теж збирає на армію. Нас попросили перевірити. Я пішов туди. Цей чоловік не захотів показувати документи і сказав, що йому терміново треба йти. Він почав втікати, але  мені вдалося його втримати. У цей час підійшов журналіст Сергій Абрам, тоді цей «волонтер» заспокоївся і перестав вириватися.

Такі «діячі» мають сміливість називатися «Самообороною»?

Та ні, на таке їм сміливості не вистачає. Останній подібний випадок був із представником фонду «Слава». У нього з собою не було жодної звітності. Перед цим попався ще один волонтер з того ж фонду на прізвище Харко. Він переходив вулицю поблизу «Там-Таму». Я його почав запитувати про документацію, попросив показати дозвіл від міської ради. Нічого з цього переліку у нього не було. Я викликав міліцію, яка завезла його у міський відділок. Правоохоронці теж намагалися з’ясувати, на які батальйони вони передають гроші.  Керівництво фонду обіцяло прийти у міліцію, але, наскільки я знаю, вони так і не з’явились. Наступного разу, коли ми спіймали знову ж їх представника, то вже вимагали у нього відразу покликати керівництво. Прийшов заступник директора у військовій формі, почав говорити образливі слова на журналіста Сергія Абрама. Цей чоловік кричав, нібито ми всі робимо спільну справу. Він показував нам 2 невеличких аркуші, ніби якийсь майор розписався, що отримав у них двічі форму, але там не було ніякої печатки. Він і сам міг підписати цей папір, коли їхав у маршрутці. У підсумку, їх забрали в опорний пункт міліції. Першого разу, як їх спіймали, вони говорили, що надсилали лист у міську раду і все (іронічно сміється, – авт.). Уявляєте? Дитячий сад. Їм же не відповіли! Це останні випадки, а до того «колядували» різні аферисти, збираючи кошти на дітей-інвалідів, дітей-героїв АТО. Ці ж псевдоволонтери зняли свої старі зелені жилетки, а потім підходили до мене і казали, щоб я не кидав людям їх фонду, бо він нечесний і більше не існує.

Вже понад рік ви збираєте кошти для бійців АТО. Що найбільше запам’яталося Вам за цей час?

Були різні ситуації. Рік тому були люди, які відносилися з пересторогою, адже це все тільки розпочиналося і мало хто стояв зі скриньками. Згодом довіра збільшилася. У цьому допомогли журналісти, громадські активісти, які з’ясували, що я дійсно із «Самооборони». Одного разу підходила фотомодель Діана Поян, вона переконалася, що все чесно і написала про це у Фейсбуці. Цим вона дуже допомогла, адже переконала всіх, що це не якийсь дивний чоловік зі скринькою. Підтримали і «айдарівці», які закликали жертвувати гроші.

Які найцікавіші випадки можете пригадати?

Пригадую, як афроамериканці декілька разів підходили. Нехай жертвували по 5-10 гривень. Але все одно приємно. Розповідав попередній очільниці нашої прес-служби Марії Доманській, що коли вже чорношкірі жертвують кошти, то Путіну точно капець. Часто робить пожертви пенсіонерка із тремтячими руками. Спочатку жертвували крупні купюри, зараз менші. Це дуже дивує, в хорошому сенсі, звісно.

Бували ситуації, коли хтось злісно реагував чи погрожував?

Такого не було. От тільки рік тому хлопець, злий на армію, підходив. Може, він служив, і не було бронежилетів. Не знаю… Тоді волонтерів ще не було. Він не вірив всім, а тут ще й розчарований був. Він мав деякі претензії. От крім нього ніби нічого такого не було. Хоча і його я можу зрозуміти.

Яку найбільшу суму Вам жертвували?

Останнього разу пожертвували 500 гривень однією купюрою. Рік тому дівчина підійшла і 5 купюр по 200 гривень пожертвувала. Були ситуації, що йду через міст до «Там-Таму» – посеред дороги зупиняється машина, і чоловік через віконце дає 100 гривень.

Що для Вас приємніше: крупна купюра чи теплі слова підтримки?

Ви не подумайте хоч, що я маю з цього якісь відсотки. Якщо людина не жертвує гроші, а просто морально підтримує, то я завжди цьому дуже радий. Так само добре, коли хоч мінімально – гривню, але теж жертвують, бо ж гривня до гривні – і можна купити бронежилет, сухпайки чи тепловізори.

Розкажіть детальніше про загальну тенденцію: люди стали більш частіше робити пожертви чи рідше?

Раніше, рік тому, все йшло до збільшення. Більше довіряти стали після згадуваної вже реклами у Фейсбуці та підтримки «айдарівців». Але, якщо порівняти рік тому і зараз, то сьогодні люди жертвують менше. Це можна пояснити тим, що зараз більше волонтерських організацій стало. До того ж аферистів багато, хоча вони вже трішки вгамувалися. По маршрутках не бігають, і це вже добре (посміхається, – авт.). Головна ж причина – не будуть же цілий рік прості люди, ті ж бабусі з тремтячими руками, годувати армію. Треба шукати й інші шляхи.

Волонтер – широковживане поняття. Можливо, для людей, котрі допомагають АТО, потрібно придумати якесь інше слово?

Навіть і не знаю. Я якось не думаю про це. Я взагалі до 22 травня минулого року навіть не задумувався, що я волонтер. Вважав себе простим учасником «Самооборони».

Скільки часу плануєте ще стояти зі скринькою?

Поки війна не закінчиться. Навіть якщо вона закінчиться, то все одно ж доведеться стояти деякий час. Ще ж купа всякої роботи. мукачівські події показали, що в нас поки ще досі неспокійно. Стоятиму до кінця або ж на скільки вистачить здоров’я .

Спілкувався Андрій Мошкун

ФОТО – Діани Поян у спільноті «Я люблю Луцьк
1 Комментарий