Чи зможуть українці жити без поліетиленових пакетів?

Сайт 24 каналу розповідає, чому це важливо, які зміни прописані у законопроєкті та чи ухвалить його нардепи.

Що прописано у законопроєкті

Законопроєкт № 2051-1 Верховна Рада ухвалила у першому читанні ще влітку цього року, але потім його відправили у комітет на доопрацювання. На початку грудня комітет все ж схвалив документ та відправив його на друге читання до парламенту.

У цьому документі пропонується заборонити продаж легких та надлегких пластикових пакетів в об’єктах роздрібної торгівлі та об’єктах ресторанного господарства товщиною до 50 мікрометрів. Також пропонується заборона на продаж оксорозкладних (оксобіорозкладних) пластикових пакетів.

Обмеження не будуть поширюватися на біорозкладні пакети, а також пакети, які використовуються для пакування і (або) транспортування свіжої риби і м’яса (однак їхній розмір обмежено — лише до 225х345х450 мм).

В тому разі, якщо ж ці заборони будуть порушені, передбачаються чималі штрафи:

• • за розповсюдження пластикових пакетів будуть штрафи на суму від 1700 до 3400 гривень;
  • за перше порушення та від 3400 до 8500 гривень за повторне.

Чому це важливо

В Україні дійсно використовується дуже багато пластикових пакетів. Так, згідно з дослідженнями, в Україні на одну людину припадає понад 500 пакетів на рік, тоді як, наприклад, житель Німеччини використовує всього близько 40 пакетів у рік.

До того ж, час використання звичайного поліетиленового пакету в середньому не перевищує 30 хвилин, тоді як період розпаду пакетів становить понад 100 років.

Так, станом на 2018 рік щорічно людство виробляє близько 380 мільйонів тон пластику. Дослідники припускають, що до 2050 року загальна вага пластику у водах світового океану може бути більшою за вагу усієї океанської риби.

Ольга Сухопара, співзасновниця ГО ReThink, ініціаторка ідеї заборони пакетів та співаторка законопроекту 2051-1, каже, якщо законопроєкт буде проголосовано, то вже наступного року почнеться поступове обмеження використання пластикових пакетів. В першу чергу будуть заборонені пакети з товщиною стінки від 15 до 50 мікронів (здебільшого це досить тонкі пакети на касах, які можна легко замінити на багаторазову альтернативу), а також так звані оксо-розкладні пакети.

Оксо-розкладні пакети широко використовуються в Україні останні роки, позиціонуються як екологічні. Насправді це на 99% звичайний поліетилен та 1% домішки, що руйнує структуру поліетилену і перетворює його на мільйони мікро частинок – мікропластик. Таким чином пакет нібито розклався, а насправді лишився у ґрунті/воді у вигляді непомітних оку часток. Такі пакети заборонені вже в багатьох країнах, – каже Ольга Сухопара.

Вона додає, що в перші 2 роки дії закону можна буде використовувати надтонкі пластикові пакети товщиною до 15 мікрон, так звані “маєчки”, якщо вони використовуються в якості первинної упаковки для риби, м’яса, сипучих продуктів.

Рішення по забороні пакетів важливе як інструмент запобігання утворенню відходів, адже пакети важко збирати для переробки, їх переробка економічно недоцільна, багато пакетів є непридатними для переробки. Закон поставить нас в ряд з більше ніж 100 країнами, які вже певним чином заборонили використання пакетів, – пояснила Сухопара.

Володимир Борейко, директор громадської організації “Київський еколого-культурний центр”, зазначає, що це справді дуже важливий законопроєкт, адже поступово потрібно скорочувати ужиток поліетиленових виробів, бо вони складають величезний відсоток у загальній кількості сміття.

Верховна Рада цей законопроект не прийме, тому що у них для екологічних законопроектів хронічно не вистачає часу. У денний порядок їх ставлять 20-30, а Рада закривається о третій годині в зв’язку з карантином і вже протягом півроку не прийняли жодного екологічного закону, – говорить Борейко.

Олег Листопад, еколог й експерт громадської організації “ЕкоПраво-Київ”, пояснив, що законопроєкт стосується лише певного виду пакетів і його не вистачить для того, аби комплексно вирішити проблему с забрудненням та відходами.

Пакети – це малюсінька частина ТПВ (твердих побутових відходів, – ред.) А ТПВ – це незначна частина відходів узагалі. Тому треба: ухвалити нарешті рамковий закон про відходи та ухвалити закон про ТПВ і прописати у ньому про розширену відповідальність виробника, – підсумував Листопад.