“Чого це він не за рєшоткою сидить, а худобу доглядає”, – як заробляють в’язні в колонії
У селі Божківське на Полтавщині в Крюківській виправній колонії №29 відбувають покарання 215 засуджених. Мають терміни за злочини скоєні з необережності, невеликої та середньої тяжкості. Більшість – винуватці аварій. На території колонії чоловіки вирощують та виробляють сільськогосподарську продукцію. Доглядають за худобою. Мають 250 корів, 550 свиней, 250 овець і коней та 3, 7 тисяч птиці – гусей, курей, індиків та кілька павичів.
“Хлопці у нас плитку кладуть, картини малюють, дошки пилять, корів доять, трактором керують. Тільки автівки їм не даємо. Щоб не втекли. Наша колонія з полегшеними умовами для в’язнів. Має мінімальний рівень безпеки. На вікнах немає ґрат, ув’язнені без кайданів. На полі працюють, то їхню присутність перевіряють раз на дві години. Минулого року цим скористалися два засуджених – один утік в Росію, інший у Крим. Зараз їхні справи в Інтерполі”, говорить 53-річний Сергій Довженко, начальник колонії.
Чоловіки мешкають в одноповерхових казармах з червоної цегли. В кімнатах – по четверо. Приміщення отоплюються альтернативним паливом пресованими брикетами з навозу. Працюють з понеділка по п’ятницю. Деякі виходять у зміну на вихідних. Щомісяця отримують зарплату – від мінімальної до 3 тисяч гривень. З виробництва мають продукти для власного вживання. Дещо продають іншим підприємствам. Молоко постачають в Охтирку на молокозавод. Також в’язні мають 2,6 гектарів паханих полів.
“Работаю 8 месяцев уже тут, водительские права со свободы еще”, – каже 21-річний тракторист у засмальцьованій робі. Називається Вєтальом.
“А я майже по спеціальності влаштувався, – розказує другий тракторист Олексій, родом із Шишаччини. – У мене свій бізнес був на свободі. Ну як бізнес, своє таксі. Приносило такий-сякий прибуток. Із цього жив. Сів за ДТП, вже третій рік тут. Зарплату отримую, як і всі на волі. Більше двух тисяч є. Трошки грошей додому висилаю. Буває, куплю собі щось на зароблені. Працювати не важко. Тільки земля суха, плуги рве”.
Ферму доглядає двоє в’язнів. Тут нутрії, телята, в’єтнамські свині.
“Сидіти осталося 5 років. Працюємо із сьомої ранку до п’ятої вечора. В обов’язки входить дивиться за худобою, розводити її, вести контроль за чисельністю, щоб був приріст. Ну і підтримують порядок, щоб чистота була. Якщо чогось не вміємо – уколи там ставити, запрошуємо спеціального лікаря”, – розповідає засуджений Олександр.
“Я ж з города. То спершу не вмів нормально доглядати за ходою худобу – вичищати, кому що сипати. Не знав порядків, що до чого. Уже втягнувся. От з нутріями треба акуратно. Можуть високо стрибнуть і вкусить. Інтересні тварини – живуть сім’ями. На одного самця по кілька самок. Не погано”, – сміється.
“В мене в ДТП вийшло дві жертви. Не хочу, щоб їхні родичі побачили. Скажуть, чого це він не за рєшоткою сидить, а худобу доглядає. Вони думають, це ж усе рівно, що на свободі”, – каже напарник Олександра.
Також в’язні відвідують на територію церкву . Мають баню та кімнату для відпочинку з телевізором.
Автор статті: Олег Горох
